Словник української мови

ПАНЧО́ХИ, чіх, мн. (одн. панчоха, и, жін.). Виріб машинного або ручного в'язання, що одягається на ноги за коліна. Старий Сулейман поскидав капці, поклав ноги у білих панчохах на софі і пахкав з довгого цибуха (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 128); Знайдено спосіб приготування штучного волокна, м'якшого і міцнішого, ніж шовк. З цього волокна роблять гарні і міцні тканини, парашути, найтонші панчохи (Наука і життя, 3, 1957, 24);
//  Такий виріб, зшитий з сукна, хутра і іншого матеріалу. Йшли всю ніч, не зупиняючись. Піски опівночі стали холодними як лід і ноги клякли в хутряних панчохах і чоботах (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 70).
♦ Синя панчоха див. синій.