в означеннях
Тлумачення, значення слова «панегірик»:

ПАНЕГІ́РИК, а, чол.

1. У стародавній Греції і Римі — надгробна похвальна промова, яка прославляла подвиги померлого.

2. Похвальний відзив про кого-, що-небудь, захоплена похвала (часто нещирі або іронічні). [Префект:] їм же треба амброзію та нектар заробити, то й мусять панегірики співати (Леся Українка, III, 1952, 456); — Ви — арик-аксакал, мулла-ака? — ніби й не чувши захоплених панегіриків, запитав Мухтаров (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 19);
//  Літературний твір, зокрема давньоруський і давньоукраїнський, що містить такий відзив про кого-небудь. На честь його придворні піїти писали оди й панегірики. Та чи заслужив він насправді тих почестей і шани, які йому так щедро воздавалися? Ця думка іноді закрадалася князеві в голову (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 391); Протягом 1916—1918 років тут [у Печерській Лаврі] видано «Часослов» і віршований панегірик на честь засновника друкарні Єлісея Плетенецького (Вечірній Київ, 4.II 1967, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 43.

Коментарі (0)