ПАНІ́ЧНО. Присл. до панічний. Він панічно боявся будь-якого суду над собою (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 175); Військо австрійське панічно залишило поле бою і лише завдячуючи Кутузову не було винищене й полонене Наполеоном (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 364); * Образно. Слухаю — чогось панічно над хатою зашумів ліс, ніби, зірвавшись з коріння, тікав кудись (Степан Васильченко, II, 1959, 329).