в означеннях
Тлумачення, значення слова «панічний»:

ПАНІ́ЧНИЙ, а, е. Який виражає паніку; пройнятий панікою. Олів'єро опанувала тривога, якесь панічне передчуття розплати (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 149); До пострілів приєдналися безладні панічні викрики (Петро Панч, Іду.., 1946, 73); Матроси знетямлено рубають канати, з панічним криком тягнуть в люки поранених (Олесь Гончар, II, 1959, 48); Панічний тон;
//  Викликаний панікою; безладний, метушливий (про дії, вчинки і т. ін.). Кожному було не менше, як і Захарові, ніяково за свій панічний ривок рятуватися від літаків (Іван Ле, Право.., 1957, 109); Се була шалена якась гонитва. Не людський біг, не панічна утеча, а чортовиння якесь. Опришок так тягнув коня за вузду, що з рота бідної животини шматтям летіла кривава піна (Гнат Хоткевич, II, 1966, 137).
 Панічний жах (страх і т. ін.) — стан повної розгубленості, викликаний дійсною чи уявною небезпекою. За всією зливою погроз і обіцяних покарань неважко було вгадати панічний страх генерала Батіса (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 29); Охоплений панічним жахом, зажмуривши очі, він чекав, що зараз будуть револьверні постріли і крики... (Яків Качура, Вибр., 1953, 238); Панічні настрої (чутки і т. ін.) — настрої, чутки і т. ін., які викликають паніку. Скуповуючи хліб і поширюючи провокаційні чутки про повернення політики воєнного комунізму, вони [куркулі] сіяли панічні настрої серед відсталих верств трудящого селянства (Історія УРСР, II, 1957, 325).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 46.

Коментарі (0)