ПА́НІЯ, ї, жін., розм. Те саме, що пані. Найдорожча штука — висів у неї на стіні пан мальований,.. її батько покійний, князь вельможний. Хто було не прийде до панії з гостей, кожному пані оповістить: «Се мій татонько покійничок!» (Марко Вовчок, I, 1955, 258); Раніш усіх заходиться співати, Неначе панії він [півень] щиро догоджав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 117); Зараз за нею всунулась, ніби возом в'їхала, середніх літ панія.. Лемішковська назвала її гувернанткою своїх дітей (Нечуй-Левицький, I, 1956, 169); — З вашою панією, якщо буде потреба, можете говорити (Юрій Смолич, I, 1958, 58).