в означеннях
Тлумачення, значення слова «паня»:

ПА́НЯ, і, жін., розм. Те саме, що пані. З панею наїхала польська двірня, польки покоївки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 130); [Диякон (до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Леся Українка, II, 1951, 406); Шляхом проносились на баских конях з дзвінком під дишлом чи під дугою пани з начальства в «золотих» ґудзиках, з кокардами. І просто пани — без дзвінків, у блискучих фаетонах, з панями під зонтиками (Андрій Головко, II, 1957, 213); Говорив [Славко] Краньцовському, щоби їхав додому: його паня жде перед корчмою з повозкою (Лесь Мартович, Тв., 1954, 262).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 54.

Коментарі (0)

ПАНЯ́, яти, сер., розм. Дитина пана, пані. Панич якось його чи вскубнув, чи вщипнув. А той, як виважить руку, як ударе його з усього маху по пиці... так паняті носа й розтовк! (Панас Мирний, I, 1949, 159); Піднявши меча на панів і панят, На Жовті рушаючи Води, Звертав свої очі молодший твій брат До тебе, російський народе (Максим Рильський, 300 літ, 1954, 96);  * У порівняннях. А жіночку свою любив [козак] — І господи єдиний! Як те паня, як ту дитину, У намистах водив! (Тарас Шевченко, II, 1953, 105).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 54.

Коментарі (0)