в означеннях
Тлумачення, значення слова «панюга»:

ПАНЮ́ГА, и, чол. Зневажл. до пан. Зате ж і правив панюга Гетьманським, як своєю батьківщиною. Що було скаже, — так тому й бути (Панас Мирний, I, 1949, 208); Настя задумалась, — він [інспектор], правда, грізний, суворий панюга, — вчительки духу його бояться, проте до неї він ласкавий, хвалив її перед іншими (Степан Васильченко, I, 1959, 220);  * У порівняннях. Ясь розкидався на широкій канапі, мов справдішній панюга (Нечуй-Левицький, I, 1956, 162).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 54.

Коментарі (0)