ПАНО́ТА, и, жін., зневажл. Збірн. до пан. Б'ють гармати, свистять шаблі — панота тікає (Пісні про Червону Армію, 1938, 21); Здається, ніколи не працювали криничани з таким завзяттям, як цієї весни: вперше на власній, одвойованій у паноти землі (Олесь Гончар, II, 1959, 220).