в означеннях
Тлумачення, значення слова «панотець»:

ПАНОТЕ́ЦЬ, тця, чол., заст.

1. Батько стосовно до своїх дітей. — Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! — Так панотець казав своїй дитині (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 78); Жив тоді у нас старий дід, батьків панотець (Данило Мордовець, I, 1958, 41).

2. церк. Священик, піп. Не торгувались з старостами, Як те бува з багатирями; Не торгувавсь і панотець (На диво людям та на чудо), За три копи звінчав у будень (Тарас Шевченко, II, 1963, 269); Панотець повчає любити навіть своїх ворогів і останнім ділитися з людьми, а коли малим Напар Булат заліз у сад до попа і його там спіймали, то трохи не повідбивали печінок (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 15).

3. Ввічлива форма звертання до старих поважних чоловіків. — А котра то канарейка защебетала? — шукаючи очима винувату, пита Колісник. — Се я, панотче, кажу, — сміло виступила вперед ще молода молодиця (Панас Мирний, III, 1954, 308); [Матрона (до старого патриція):] Подивись лишень, панотче, — се що за знак? Плебеї всі стоять і ні один не йде прощаться з ними, а тільки Люцій підійшов близенько до варвара... (Леся Українка, II, 1951, 538).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 48.

Коментарі (0)