ПАНЩА́ННИЙ, а, е.
1. Стос. до панщини. Кайдаш постарів і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщанне горе (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345).
2. Належиш! поміщикові на основі державного права
(про панщакника). Пан Хоцінський звернув розмову
на те, що колись-то було добре: всім панам, і
духовенству, і навіть мужикам, як мужики були панщанні
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 134).
♦ Панщанний селянин — те саме, що панщанин.
Народ приписувавсь в міщани, бо в Акерманщині
панщанних селян не було (Нечуй-Левицький, II, 1956, 220).