в означеннях
Тлумачення, значення слова «пантрувати»:

ПАНТРУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., на кого — що, за ким — чим, із спол. щоб, аби і т. ін., розм.

1. Дивитися пильно, уважно. Стоїть бідне хлопченя, На вогонь пантрує (Степан Руданський, Тв., 1959, 223); Казанцев став поруч з Олесею й з жадобою пантрував на білу ручку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 139);
//  Стежити за ким-, чим-небудь, спостерігати щось або дотримуватись чогось. В своїй світлиці, в роговій башті, з котрої мусили пантрувати за вузьким шляхом межи бескидом й ставом і куди вже раз був направлений вибух, сиділи Орися й Катря (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 82); За цим чорним — звати його Лавро Кихоть — жінка весь час пантрувала скоса (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 156); Гнат пантрував Миколу, щоб той уже й рота не відкрив про ту навіжену його братову, язикату Килину (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 154); — Я кажу, що як будемо пантрувати гігієну й санітарію, то вони не пустять пошесті в нашу нову хату! (Володимир Бабляк, Літопис, 1961, 50);
//  Виглядати кого-, що-небудь; чекати на когось, щось. Тимофій пантрує під стовпом, коли кум ітиме із лісничим до корчми (Марко Черемшина, Тв., 1960, 98).

2. Доглядати кого-, що-небудь; дбати про когось, щось. — Чи я на те десять літ доглядала вас, пантрувала, як малої дитини, як свого рідного, щоб ви тепер робили мені такий скандал? (Іван Франко, VII, 1951, 93); — А чим Біда вам не сподобався? — Біда себе пантрував. Нам ріжки та ніжки, а собі решту, і до панів милостивий, — відлупить та й пустить (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 56).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 51.

Коментарі (0)