Словник української мови

ПАПА 1, и, чол. Глава католицької церкви й Ватікану. Отим положено конглавом: Хто без святої булли вмер — У пекло просто; хто ж заплатить За буллу вдвоє, ріж хоч брата, Окроме папи і ченця, І в рай іди! (Тарас Шевченко, I, 1963, 264); — Життя людське без пап, без церкви краще. Це я на власному досвіді переконався (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 87).
 Папа римський — те саме, що папа 1. Сидів [Хома], розпустивши вуса, за столом у садку католицького попа і паплюжив за віщось перед ним папу римського (Олесь Гончар, III, 1959, 322).

ПАПА 2, и, жін., дит. Хліб. Старший хлопчик лазить по хаті, .. знай голосить та докуча матері, Просячи папи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227).