ПАПОЛО́МА, и, жін., заст. Попона. Був паполомою волоською покритий Гарячий кінь його (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 227); * Образно. Борис, хоробрий Вячеславич, у бою загинув в ті роки, і зелену паполому трави заплели над ним біля ріки (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 166).