ПАРАЛЕ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який є паралеллю, утворює
з чим-небудь паралель (у 1 знач.). Через дві паралельні
прямі можна провести тільки одну площину (Геометрія,
II, 1954, 4); Звернула [Катря] за ріг і вийшла на
паралельну глуху вулицю (Андрій Головко, II, 1957, 385); Листовий
метал ріжуть на паралельних гільйотинних ножицях
(Слюсарна справа, 1957, 168).
Рухатися на паралельних курсах; Йти паралельним
курсом — переміщатися по паралелі відносно
чого-небудь. Поранені не могли бачити всієї ескадри, бо вона
йшла знову паралельним курсом: було видно лише
кілька кораблів другої колони (Василь Кучер, Чорноморці, 1956,
66); Дві великі групи вершників рухались на
паралельних курсах (Олександр Довженко, I, 1958, 151); Паралельні бруси
див. брус.
▲ Паралельне сполучення (ввімкнення) — введення
в дію двох або більше джерел чи приймачів електричної
енергії між двома точками електричного кола.
Сполучення елементів у батарею може бути послідовним і
паралельним (Курс фізики, III, 1956, 99).
2. перен. Який є однаковим з чим-небудь, дублює
щось. Мартин Іванович кульгаючи побіг у коридор
втихомирити хлоп'ячу половину двох паралельних
других класів (Олександр Копиленко, Тв., 1959, 296); Цього року
організовано 14 виїзних паралельних вистав безпосередньо у
районах і колгоспах області (Мистецтво, 1, 1959, 6);
// Майже
такий, як інший; схожий, подібний. В українській мові
існують ті самі слова в двох або й у трьох паралельних,
рівно законних формах (Володимир Самійленко, II, 1958, 366).
3. перен. Який проходить, проводиться, відбувається або існує поряд, одночасно з чим-небудь. Нові швидкісні методи будівництва характеризуються паралельним проведенням різних видів будівельних робіт (Інженерна геодезія, 1959, 15); Паралельні назви — офіціальну і місцеву — географічні об'єкти набувають внаслідок того, що широко відома і вживана стара назва об'єкта замінюється назвою повою (Мовознавство, XIV, 1957, 76).
4. муз. Який має однакову ширину й утворений тими самими голосами під час співу (про інтервали). Паралельний міноро-мажор належить до найпростіших і заразом найпоширеніших видів народно-ладової модуляції в мелодіях українських народних пісень (Народна творчість та етнографія, 1, 1965, 41); В хорі квінти паралельні, мов плуги на цілині (Павло Тичина, II, 1957, 197).