в означеннях
Тлумачення, значення слова «параліч»:

ПАРА́ЛІЧ, у, чол., який, чого і без додатка. Хвороба, що позбавляє який-небудь орган або органи здатності нормально діяти (робити рухи, розмовляти і т. ін.). При паралічі втрачається рухомість певної частини тіла (Загальний догляд за хворими, 1957, 185); [Милевський:] Оце був я у нього перед виїздом, застав його зовсім у поганому стані, ходить не може, нейрит чи нервовий параліч (Леся Українка, II, 1951, 74);
//  без додатка, перен. Уживається в лайливих виразах, у закляттях. — А параліч би тебе бив, ти... дрантюго вошивий! Кого ти б'єш — мене, стару жінку і матір? (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 387);
//  чого, перен. Втрата здатності до дії, повна бездіяльність. — Отже, панове хлібороби,.. земля без викупу — це параліч державного кредиту (Михайло Стельмах, I, 1962, 369).
Ніби (мов, неначе і т. ін.) параліч розбив (ударив і т. ін.) кого — хто-небудь чомусь не може рухатися, діяти, впав у стан нерухомості, оціпеніння. Графиню ніби параліч вдарив. Вона хотіла встати з крісла і не могла (Олесь Донченко, III, 1956, 64).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 66.

Коментарі (0)