ПАРЛА́МЕНТ, у, чол.
1. Законодавчий орган
буржуазної держави, побудований повністю або частково на
виборних засадах. [Річард:] А в чім, по-вашому,
громадська воля? [Кембль:] А в тім, що ні король,
ні парламент ламать не сміє присуду громади (Леся Українка,
III, 1952, 26); Законодавчою владою у штатах [Індії]
стали парламенти, а виконавчою — уряди на чолі з
головними міністрами (Василь Минко, Намасте.., 1957, 32);
// перен., жарт. Про зібрання людей, що багато
говорять, сперечаються. [Малоштан:] Незаможники
зібралися. Просимо до нашого парламенту (Іван Микитенко, I,
1957, 51).
2. Про найвищий законодавчий представницький орган конституційної держави. Найвищим органом державної влади в нашій країні є Верховна Рада СРСР, справжній радянський парламент, що складається з двох палат (Радянська Україна, 8.I 1958, 1).