ПАРНА́С, у, чол. (П велике). Гірський масив у
Греції, який, за старогрецькою міфологією, служив одним
з місць перебування Аполлона і муз. Ох, скілько муз
таких на світі! Во всякім городі, в повіті! Укрили б
зверху вниз Парнас (Іван Котляревський, I, 1952, 234);
// перен. (П
велике й мале). Світ поезії, поезія взагалі або поетична
творчість певного спрямування, певної країни і т. ін.
Киньте, братики [поети], панський Парнас, Уберіться
в простісіньку свитку! (Павло Грабовський, I, 1959, 392); Й
справжнім лірикам сьогодні Я схвильовано кажу: — Хто
посмів його [верхогляда] пустити Разом з вами на
Парнас? (Степан Олійник, Вибр., 1959, 171).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 71.