ПАРОКІ́ННИЙ, а, е. Признач. для запрягання або запряжений парою коней. З-під пахучого темно-зеленого склепіння густої рябини і верб придорожніх викотилася парокінна бричка (Іван Франко, V, 1951, 159); Назустріч повільно посувався парокінний віз (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 226).