в означеннях
Тлумачення, значення слова «паросток»:

ПА́РОСТОК, тка, чол.

1. Молоде стебло рослини. Садки червоніли молодими паростками (Панас Мирний, IV, 1955, 119); Сонце, смійся! Дощик, лийся! Линьте, краплі, до землі, щоб на грядах у зернятах кріпли паростки малі (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 61).

2. перен. Ознака, перші прояви того, що починав розвиватися; зародок. В перших комуністичних суботниках В. І. Ленін побачив паростки нової, комуністичної організації праці (Вісник АН УРСР, 4, 1949, 3); Каргат, хоч і молодий, та кільчаться, видно, в його душі паростки стародавньої інженерської етики (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 187);
//  Людина з першими проявами чогось пового, прогресивного. Такі, як Піна Корсун, — це нові, молоді паростки нашої сільської інтелігенції (Павло Тичина, III, 1957, 303);
//  заст. Нащадок. — Паростку Зевсів, владарю людей, Менелаю Атріде! ..Не уник він лихого загину (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 80).
Викорчовувати (викорчувати) до останнього паростка — знищувати, забирати і т. ін. все. — Тут, Омеляне, така біда, що хоч живим у землю лізь.. До останнього паростка викорчовують, до останньої ниточки. — Відрізали землю? — зразу догадався Круп'як (Михайло Стельмах, II, 1962, 182); Пускати (пустити) паросток: а) починати рости. Буряк зазеленів, розправив кущ, виложив по землі широкий лист, пустив молоді паростки (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 146); б) (в кому—чому) проникати в свідомість, серце і т. ін. Писар почув, що в йому запалюється злість, що вона пускає в його душі корінці й паростки та все глибше та ширше (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 149).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 75.

Коментарі (0)