в означеннях
Тлумачення, значення слова «паровиця»:

ПАРОВИ́ЦЯ, і, жін., розм., заст.

1. Парні воли, запряжені разом. Довго торгувались: дурень удавав, буцімто йому не хотілось продавати тієї шкури, а там і згодивсь за три паровиці волів (Олекса Стороженко, I, 1957, 47); Від тракту спускався до річки запряжений паровицею віз (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 312);
//  Пара волів з упряжжю і возом, переважно чумацьким. — Я приїду пишно та красно, а ти ще краще, — сивою паровицею (бо там усе сиві воли в Мазовиці) (Марко Вовчок, I, 1955, 62); Сім'я її заможна була: колись старий батько по чотири паровиці у Крим по сіль водив (Борис Грінченко, I, 1963, 314);
//  Віз, який запрягають парою волів. Од Перекопу до Салгіри Покопані шанці; Стоять вози насторч яром — Паровиці чумацькі (Павло Чубинський, V, 1874, 1053); Чумацькі паровиці, тим часом добре попідмазувані, вже десь поринали собі далі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 30).

2. Спарований одяг, звичайно кожух і свита, одягнені разом. В свиті холодно, кожуха шкода, — так тоді паровицю натягнув. Кожух гріє, а свита зверху (Словник Грінченка).

3. Те саме, що пара 1 8. Нехай вам доленька сама Дарує всякую пашницю, Людей, дотепних до письма, І гарних творів паровицю! (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 308).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 72.

Коментарі (0)