Словник української мови

ПАРТНЕ́Р, а. чол. Той, хто бере участь у якійсь грі разом з ким-небудь; учасник гри. — Я опізнився в клуб. Мене там, певно, вже ждуть та лають мої партнери (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 247); В двері один по одному ввійшли четверо більярдистів — партнери (Іван Ле, В снопі.., 1960, 270); Перед початком гри треба з'ясувати, хто з партнерів грає білими, а хто чорними (Перша книга шахіста, 1952, 22);
//  Той, хто разом із ким-небудь бере участь у грі на сцені, танцях і т. ін. Під час вистави Марків партнер палахнув ізгарячу в його з обрізу (Степан Васильченко, II, 1959, 124); Скрипаль щось пиляє на скрипці, а його партнер акомпанує йому на старому розбитому роялі (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 143); Тоня.. літає у вальсі... Партнером її — молодий вчитель фізкультури (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 157);
//  Компаньйон, товариш у якій-небудь справі, у якому-небудь занятті. Десять років тому торговими партнерами СРСР в Азії і Африці були 17 держав, а тепер — понад 50 (Комуніст України, 12, 1965, 40).