ПА́РУБОК, бка, чол.
1. Молодий чоловік; юнак. Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак (Іван Котляревський, I, 1952, 65); Попереду з веслом у руці, насвистуючи якусь пісеньку, шкутильгав босоногий парубок (Михайло Стельмах, II, 1962, 55).
2. Нежонатий чоловік. — Хіба ж ти не знаєш, що він
не парубок, що він жонатий? — сказав батько (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 238).
Старий парубок — немолодий чоловік, який ніколи
не був одруженим. Як це сталося, що вона пішла за
нього, вічного наймита, старого парубка, бурлаку,.. —
і досі не знає (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14).