в означеннях
Тлумачення, значення слова «парувати»:

ПАРУВАТИ 1, ує, недок.

1. Виділяти, випускати з себе пару (див. пара 2), тепло, вологу внаслідок нагрівання, охолодження, висихання. Самовар парував і кипів на столі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 215); Пахло весною, земля парувала (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 425); На столі парують страви: Борщ, свинина і приправи (Микола Шпак, Вибр., 1952, 72); Обличчя.. привітно, по-святковому всміхалися, паруючи гарячим диханням на холоді (Іван Ле, Право.., 1957, 268); Його оббрьохані штаненята аж парують на лежанці (Михайло Стельмах, I, 1962, 303).

2. Бути теплим і насиченим парою (див. пара 2). Велика вологість у теплому повітрі створює духоту. Повітря, як кажуть, «парує» (Наука і життя, 8, 1958, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 81.

Коментарі (0)

ПАРУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех.

1. Об'єднувати в пари (див. пара 1). [Кассандра:] Правда й щастя! Як легко ти паруєш їх, Креузо! (Леся Українка, II, 1951, 262);
//  Добирати під пару до чогось. Вкриті столи вже і лавка Цвітом пахучих степів: Травку парує до травки, В банки складає [Микола] жуків (Степан Олійник, Вибр., 1959, 145);
//  Зводити до пари (див. пара 1 7) двох людей. Се ж моє весілля грають, се ж мене з ним парують (Панас Мирний, I, 1954, 94); Її взяв за себе Мусій Половець.., непоказний хлопець, нижчий од неї на цілу голову. Та така вже любов і так вона парує (Юрій Яновський, I, 1954, 266).

2. Зводити, злучати самку й самця. Борис обережно, по-хазяйському підв'язав йому [голубу] крила і пустив у спеціальну клітку, де він парував нових голубів (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 81.

Коментарі (0)

ПАРУВАТИ 3, ус, недок. Бути, лишатися під паром (див. пар 1 1). На полі, що мало парувати в наступному році, було посіяно еспарцет на випас (Радянська Україна, 14.X 1961, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 81.

Коментарі (0)