Словник української мови

ПАСАЖИ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до пасажир; залежний пасажирові. Пасажирський багаж;
//  Признач. для перевезення пасажирів. Вдень ми подавали пасажирські вагони на станцію (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 57); Китобійна база складається з вантажного судна, танкера, рефрижератора і великого пасажирського пароплава (Наука і життя, 8, 1959, 17); Пасажирський поїзд;
//  у знач. ім. пасажирський, кого, чол., розм. Поїзд, що перевозить пасажирів. [Ганна:] Незабаром пройде пасажирський, а після нього прибуде товарний (Захар Мороз, П'єси, 1959, 20).