в означеннях
Тлумачення, значення слова «пашіти»:

ПАШІТИ, шить, недок.

1. Виділяти багато жару, тепла, будучи розпеченим, нагрітим, натопленим і т. ін. Здорова піч була вже витоплена й пашіла вогнем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335); Гаряча задуха стоїть у сараях. Пашить над головою розпечена черепиця (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 151);
//  безос. Від стін будинку пашіло теплом, мов від розжареної печі (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 158).

2. перен. Бути гарячим, червоним через підвищення температури, хвилювання, збудження (про тіло, обличчя і т. ін.). У неї не тільки лице, шия, руки горіли. — вся вона пашіла, очі так і світили, так і сипали жаром (Панас Мирний, III, 1954, 279); Руки в неї були червоні від крижаної води, а щоки аж пашіли рум'янцем (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 18);
//  безос. Орися нікуди не пішла, а стояла, боса, в одній сорочці, і не зводила очей з Огонькова, від якого так пашіло жаром, що вона відчувала той пал на свонму обличчі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 388).

3. перен. Бути розгарячілим, рум'яним і т. ін. внаслідок якого-небудь сильного почуття або міцного здоров'я, доброго настрою і т. ін. Від співу дівчина зашарілася, обличчя її вже не було таким кам'яним. Навпаки, воно пашіло пристрастю, вогнем (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 7); Темна чорнявка з круглим рум'яним лицем так і пашіла здоров'ям (Лесь Мартович, Тв., 1954, 296); Саїд Алі аж десь надвечір повернувся, весь забрьоханий, забруднений глиною, але й пашів задоволенням (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 21).

4. перен., розм. Видавати, виділяти дуже сильний запах. Від її білосніжного халата, що туго обгортав струнку постать, пашів одеколон (Олекса Десняк, II, 1955, 346);
//  безос. В хаті пашить ще запряжкою, а в миснику шкрябають голодні миші (Мирослав Ірчан, II, 1958, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 104.

Коментарі (0)