ПА́СКА, и, жін.
1. Солодкий здобний високий білий хліб циліндричної форми, що за православним звичаєм випікається до великодня. Ґаздиня вже вчиняє паску. Місить тісто з побожними думками, стараючися гнати від себе всяку злість і нечисть (Гнат Хоткевич, II, 1966, 37); З пухкої жовтої середини паски, печеної, видно, на молоці та крашанках, блищав кінчиком золотий ланцюжок (Олесь Гончар, II, 1959, 73).
2. церк., розм. Те саме, що великдень. У широких пробоях тих бійниць тирчали [стирчали] горлаті жерла пушок, з котрих у великі свята, от як на різдво або на паску, стріляли (Панас Мирний, IV, 1955, 15); Забув, якого року, навесні, напередодні паски, повідь случилась така, якої ніхто, ані дід наш, ні дідова баба не знали (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 483).