в означеннях
Тлумачення, значення слова «паскудний»:

ПАСКУ́ДНИЙ, а, е, розм.

1. Вимазаний, заповнений і т. ін. якимсь брудом; забруднений.

2. Позбавлений моральної чистоти; нецнотливий, недоброчесний. — Вона з мене сміється з своїм паскудним коханцем, — думала Онися (Нечуй-Левицький, III, 1956, 150); На площі Лорето.. висіли головами вниз проклятий дуче і його паскудна коханка (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 72);
//  Належний морально нечистій людині. Її чиста душа не могла примиритися з мерзотністю тіуна. До неї він простяг свої паскудні пазури, хотів збезчестити (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 37);
//  Який має непристойний зміст (про слово, вираз і т. ін.). [Зінько:] Де це ти таку паскудну пісню переняла? (Марко Кропивницький, II, 1958, 217); Батюшка нахиляється до Василенка і тихо, щоб ніхто не почув, обзиває його паскудним словом (Михайло Стельмах, II, 1962, 295).

3. перен. Пов'язаний із шахрайством. — Я покликався на дурних свідків, що замість очистити мене, заплутали мене ще в дві інші паскудні справи (Іван Франко, VI, 1951, 188).

4. перен. Про особу або предмет, які в чиїх-небудь очах не мають ніякої вартості; нікчемний. Жах, що якийсь паскудний папірець бере владу над нашим життям, нашим правом на щастя, а ми — мовчки погоджуємося з цим (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 542); П'янюга, не так давно паскудний митник, вважає себе господарем княжого добра (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 141).

5. перен., лайл. Який викликає огиду. Ось де ти, паскудна задрипанко, гостюєш! (Любов Яновська, I, 1959, 327); — Що ви робите, розбишаки? Навіщо знущаєтеся з малого хлопця, паскудні боягузи? (Юрій Смолич, I, 1958, 53).

6. перен. Негарний, непривабливий через зовнішні дефекти. [Микита:] Нехай би я був паскудний на вроду або ж злодій чи шибеник... Чому ж Одарка не хоче мене любить? (Марко Кропивницький, I, 1958, 77); Була [удовиця] на диво паскудна: як виглядала у вікно, то потім три дні собаки на те вікно гавкали (Гнат Хоткевич, II, 1966, 161);
//  З поганими смаковими якостями; дуже несмачний. — Який паскудний огірок! Я зроду таких поганих огірків не їла (Нечуй-Левицький, III, 1956, 96); Кривдять нас дозорці, дають нам паскудну страву (Іван Франко, III, 1950, 188).

7. перен. Чим-небудь зіпсований, поганий, мерзенний, гидкий. — От і зрозумій цих дівчат, — гірко думав Тимко. — .. Напевно, вони тільки для того й народжені на світ божий, щоб свій характер паскудний показувати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 186); Такого паскудного настрою у Петька Хоменка вже давно не було (Микола Трублаїні, I, 1955, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 87.

Коментарі (0)