ПА́СМЕЧКО, а, сер. Зменш.-пестл. до пасмо. — От я й коси заплела! — каже далі Марта. — Бачте, як гарно: наче зернятко одно до другого притулилося, так пасмечко до пасмечка поприлягали (Панас Мирний, IV, 1955, 337); Схилюся над вами. Торкнуся устами Жартливого пасмечка кучерів чорних... (Василь Еллан, I, 1958, 61); Червоногарячі пасмечка клались на сході за копром, над головами блідли зорі (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 45); — Яка це вовна? Тонка чи ні? — питає він Амангельди, показуючи йому пасмечко. — Тонка (Іван Багмут, Опов., 1959, 101).