ПА́СОКА, и, жін.
1. Рідина, що міститься в клітинах,
тканинах і порожнинах живого організму; сік.
Шлункова пасока;
// Драглиста жовтувата рідина з домішкою
крові, що виділяється з уражених тканин і порожнин
тіла. — Голись щодня, Петро, бо гидкий дуже. —
Отже ж щодня я і голюся, Аж пасока юшить із бороди
(Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 145); Узявши розпечений дрюк,
ним свердлили Велетню око, і пасока тепла струмила
навколо (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963,
165).
♦ Пасокою умитися — залитися кров'ю. Як мазну
по морді, то й пасокою умиєся [умиєшся] (Номис, 1864,
№ 3637).
2. Цукриста рідина, що міститься в судинах деревини стебел і коренів живих рослин. При зараженні середовища мікроорганізмами вміст органічних форм азоту і фосфору в пасоці рослин збільшується (Мікробіологічний журнал, XVIII, З, 1956, 6).