в означеннях
Тлумачення, значення слова «пасувати»:

ПАСУВАТИ 1, ує, недок., до кого—чого, рідше кому-чому, з інфін. і без додатка. Бути зручним, прийнятним для кого-, чого-небудь; чимось подобати, годитися, відповідати кому-, чому-небудь. Сама Ївга не пасувала до цього темного закутку вбозтва й пригніченості (Борис Грінченко, II, 1963, 353); Чому його називали Мишунею? Та тому, що ніяке інше ім'я до нього не пасувало — ні Михайло, ні Мишко, ні Михась. Лише — Мишуня (Юрій Яновський, II, 1954, 129); Голоси злилися з звуками гармонії, і Митрофанові здалося, що це та пісня, яка найкраще пасує до даної обстановки (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 72); Сивина приємно пасувала його бадьорій рухливості (Яків Качура, II, 1958, 401); Мамина правда, що не пасує в будній день парадувати в шовковій хустині (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 270).
 Пасувати [до лиця] — личити. Блакитний капелюшок добре пасував їй до лиця (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 24); Через годину-дві він.. сидів перед дзеркалом і вив'язував уже третю краватку, бо всі чогось не пасували (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 346).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 92.

Коментарі (0)

ПАСУВАТИ 2, ую, уєш, недок.

1. У карточній грі — відмовлятися від участі в розиграші або кидати гру (до наступного розиграшу). [Терещенко:] Я різався? Боже спаси!.. Увесь час пасував. Мені незручно було одмовитись... Я карти ненавиджу! (Олександр Корнійчук, II, 1955, 299).

2. перед ким—чим і без додатка, перен. Визнавати себе безсилим справитися з ким-, чим-небудь; відступати. Чи він, старий січовик, коли-небудь пасував перед ворогом? (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 227); Радянська наука не пасує перед труднощами (Володимир Владко, Аргон, всесв., 1947, 106); — У всякому ділі без наполегливості, любові і терпіння толку не буде. Люди з освітою, інженери, можна сказати, і ті пасували (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 187).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 92.

Коментарі (0)

ПАСУВАТИ 3, ую, уєш, недок., спорт. Передавати м'яч, шайбу і т. ін. одному з гравців своєї команди.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 92.

Коментарі (0)