ПА́СИНКІВ, кова, кове. Прикм. до пасинок 1; належний пасинкові. Вскочила вона в пасинкову хату та й дверима гуркнула (Нечуй-Левицький, II, 1956, 20).
ПА́СИНКІВ, кова, кове. Прикм. до пасинок 1; належний пасинкові. Вскочила вона в пасинкову хату та й дверима гуркнула (Нечуй-Левицький, II, 1956, 20).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 85.