ПА́СИНОК, нка, чол.
1. Нерідний син одного з
подружжя, який доводиться рідним другому. Думає він, як
то мати тепера сама з немилими пасинками
зостанеться, хто її бідну тепер порятує від напасного вітчима
(Леся Українка, III, 1952, 560); Вітчим і тепер доброзичливе
ставився до свого пасинка, вряди-годи допомагав йому
то тим, то сим (Петро Колесник, Терен.., 1959, 32);
// перен.
Той, хто позбавлений необхідного, зазнає
неприємностей від кого-, чого-небудь. Вони були пасинки природи,
голі та безоружні (Іван Франко, IV, 1950, 119); Іван Антонович,
розлютившись, кричав, що доки командує ротою, нікому
не дозволить створювати в ній нездорові взаємини.
— Нема в мене синків і пасинків, своїх і не своїх! В мене є
тільки наші люди, радянські бійці! (Олесь Гончар, III, 1959,
331).
2. Бічний пагін рослини. Молоді гусениці живляться пасинками тютюну та бур'янами (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 233).