ПАТЕТИ́ЧНИЙ, а, е. Сповнений пафосу, зумовлений пристрастю, піднесеністю, хвилюванням. По цім патетичнім вступі пан прокурор раптом змінив тон (Іван Франко, VI, 1951, 272); Корній Іванович любить патетичні вислови з несподіваними вставками та кінцівками (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 206); Чуприна почав виголошувати над прахом Василя прощальну промову і руде волосся його розметалось і завихорилось від патетичних рухів (Олександр Довженко, I, 1958, 95).