ПАВУЧИ́ЩЕ, а, чол. Збільш. до павук 1. Страшенний чорний павучище, мов копиця, сидів на вербі і дивився на неї своїми блискучими витрішкуватими баньками (Панас Мирний, III, 1954, 242); Дратують павука, доки він не вчепиться у віск. Тоді тільки — сіп! І вже витягли павучище! (Олесь Донченко, VI, 1957, 485).