Словник української мови

ПАВУТИ́ННИЙ, а, е. Прикм. до павутина 1;
//  Вкритий, заснований павутиною. А для чого ж листочок? Щоб звати нас. Від старої, похилої хати, Від стільців, табуреток гостинних, Від кутків павутинних В лісове вітровіння (Валентин Бичко, Простота, 1963, 143);
//  Сплетений з павутини. Павутинні гнізда яблуневої молі знімаються в молодих садах руками (Садівництво і ягідництво, 1957, 309).
▲ Павутинна оболонка — блискуча прозора безсудинна оболонка, що покриває головний і спинний мозок. Найчастіше крововилив відбувається між твердою і павутинною оболонкою мозку (Хвороби дитячого віку, 1955, 20); Павутинний кліщик — комаха родини членистоногих ряду справжніх кліщів класу павукоподібних. Шкода від павутинного кліщика полягає в тому, що він, проколовши хоботком шкірку листка, починає ссати з м'якуша клітинний сік і хлорофілові зерна (Шкідники поля, городу та саду, 1949, 13); Павутинні залози — залози у членистоногих, які виробляють спеціальну клейку рідину для павутини. Павутинка, яку ми бачимо простим оком, складається з кількох найтонших волокнинок. Адже більшість павуків має три пари павутинних залоз (Наука і життя, 12, 1965, 50).