в означеннях
Тлумачення, значення слова «паж»:

ПАЖ, а, чол.

1. У середні віки — хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й викопував певні обов'язки. Був син-одиначок, мале пахоля, тепер він за пажа в дворі в короля (Леся Українка, I, 1951, 439); Вона трималася так, ніби їй шлейф несли пажі (Юрій Яновський, II, 1958, 39);
//  перен., ірон. Про чоловіка, який віддано, прислужливо упадає коло жінки.  * У порівняннях. Він [граф Вітте] був спочатку закоханий в самодержавство, неначе у чисту фею, але потім виявилося, що то була не фея, а підмальована кокотка. Що ж, він і при ній ладен стояти вірним пажем (Михайло Стельмах, I, 1962, 617).

2. У дореволюційній Росії і західно-європейських країнах до початку XIX століття — нижча придворна посада, а також особа на цій посаді. Паж вніс срібний кухоль холодної води. Наполеон з насолодою напився, відмовившись од вечері, і ліг спати (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 122).

3. У царській Росії — вихованець пажеського корпусу.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 14.

Коментарі (0)