ПАЗИТИ, зю, зиш, ПАЗАТИ, аю, аєш і НАЗУВАТИ, ую, уєш, недок., діал.
1. Пильнувати, стежити. Певне,
хотів [економ], щоб Краньцовська звеліла йому їхати
по мужа. Бо та служба все лиш за тим пазить, аби
при нагоді вандрівки Краньцовського щось облизати
(Лесь Мартович, Тв., 1954, 303).
Пазь своє — уживається як вигук, яким забороняють
втручатися в щось. Пазь лиш своє і дай мені спокій...
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 334).
2. Доглядати (у 1 знач.). Чоловік і батько лежать хворі, а ти все коло їх пазаєш (Словник Грінченка); Вони садили виноград, вони пазували садки свої, а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їх працю? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 194).