в означеннях
Тлумачення, значення слова «печатка»:

ПЕЧА́ТКА, и, жін.

1. Невеличкий гумовий чи металевий предмет з вирізаними на ньому знаками для відтискування на сургучі, воску і т. ін. або для створення відбитку на папері. На жилетці [Бродовського] теліпався важкий золотий ланцюжок з печаткою і всякими цяцьками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 207); — Накажете, панове, й нам покласти свої клейноди? — сказали суддя, писар і осавул, готуючись покласти каламар, печатку і жезл (Олександр Довженко, I, 1958, 232); Центральна виборча комісія. Окружні і Дільничні виборчі комісії мають свою печатку (Положення про вибори до ВР УРСР, 1940, 10); Державна печатка; Гербова печатка.

2. Відтиск цих знаків на сургучі, воску і т. ін. або відбиток на папері, що засвідчує правильність, чинність документа або забезпечує цілість, недоторканість чого-небудь. Вихователь за столом роздає посвідчення, прикладає до їх печатку (Степан Васильченко, III, 1960, 309); Вартовий глянув на його документ з печаткою Генштабу і пропустив у скрипучу хвіртку (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 23); — Тут ще вам лист від Потьомки... Звеліли передати у власні руки, — мовив писар, тримаючи в руках пакет, запечатаний кількома сургучними печатками (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 225).
За сімома печатками — що-небудь недоступне для користування або розуміння. Реакційний уряд Пілсудського тримав архів В. І. Леніна за сімома печатками (Наука і життя, 4, 1964, 3); Книга за сімома печатками.

3. чого і з означ., перен. Те саме, що відбиток 6. Та проклята панщина, що заїла стільки людей, поклала свою печатку й на Харитона (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438); На всьому зоріла печатка багатства (Натан Рибак, Помилка.., 1940, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 346.

Коментарі (0)