в означеннях
Тлумачення, значення слова «печериця»:

ПЕЧЕРИ́ЦЯ, і, жін. (Agaricus).

1. Їстівний гриб родини пластинникових із сірою або білуватою шапинкою на тонкій білій ніжці, який росте на полях, луках, городах, у садках і т. ін.; шампіньйон. Він з приємністю думав.., що на обід будуть сьогодні молоді печериці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 384);  * У порівняннях. — Він був низький, присадкуватий, як печериця, старий, аж порохня з його сипалась (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 312); Хто й коли збудував нашу хату, які майстри— невідомо. Здавалось нам, ніби її зовсім ніхто й не будував, а виросла вона сама, як печериця, між грушею і погребом (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 467).

2. перен., зневажл. Стара, зморщена або товста й присадкувата людина. Якось молода цариця Почала з царем свариться: «Дурню, — каже, — ти старий, Печериця і тюхтій!» (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 86); Сестра Євлалія (так звали стару печерицю) завела їх до монастирської трапезної (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 347.

Коментарі (0)