ПЕ́ЧИВО, а, сер.
1. Кондитерські вироби з борошна.
Видно, вже було по вечері, бо стіл був заставлений
тільки різного роду винами, лікерами та купами закусок —
усякого солодкого печива (Іван Франко, I, 1955, 318);
// Здобне
тісто, вирізане та спечене у формі кружечків, зірочок
і т. ін. З піраміди апельсинів, шоколадних виробів,
печива, винограду виділялись стрільчасті пляшки у
золотих ковпачках (Ірина Вільде, Сестри... 1958, 302); Субан
дістала цілу тарілку халви і мигдалевого печива (Зінаїда Тулуб,
Людолови, II, 1957, 51).
2. рідко. Запечене м'ясо. [Сінон:] Хвала богам, ще ж ми на сьому світі, ще є вина, пісень, квіток доволі. [1-й вартовий:] Та ще й м'ясця! (Заходжується коло печива) (Леся Українка, II, 1951, 320).
3. розм. Кількість виробів, що випікаються за один раз. Онися нарізала свіжої пухкої паляниці з останнього печива й винесла пляшку з горілкою (Нечуй-Левицький, III, 1950, 68); Вже борошна й на одне печиво не вистачить (Михайло Стельмах, I, 1962, 454).
4. розм., рідко. Те саме, що печення. [Річард:] Хто ж із того винен, що в мене в грудях серце неспокійне, що попалив його якийсь вогонь, до варива та печива нездатний (Леся Українка, III, 1952, 102).