ПЕДАНТИ́ЗМ, у, чол.
1. Надмірний формалізм, дріб'язковість у чому-небудь. В роботі він пунктуальний до педантизму (Літературна газета, 14.I 1958, 3).
2. Формалістика в науці, відірване від життя буквоїдство. Часи, в котрих переважає командуюча критика і командуюча граматика, се, звичайно, часи вузького педантизму, схоластики, упадку творчості і упадку доброго стилю в мові (Іван Франко, XVI, 1955, 246); — Вплив клімату й оточення! — з удаваним педантизмом бовкнув Бронек (Леся Українка, III, 1952, 675).