ПЕГА́С, а, чол.
1. У грецькій міфології — крилатий
кінь, що вибив джерело, з якого пили воду музи і яке
давало натхнення поетам-співцям. Скілько муз таких
на світі! Во всякім городі, в повіті! Укрили б зверху
вниз Парнас. Я музу кличу не такую: Веселу, гарну,
молодую; Старих нехай брика Пегас (Іван Котляревський, I, 1952,
234);
// Символ поетичного натхнення. Вигравав і літає
По країні поетичній Мій прудкий Пегас коханий
(Леся Українка, IV, 1954, 139).
♦ Осідлати Пегаса — почати писати вірші, стати
поетом. Думається мені: коли такий наш [постів]
фатум неминучий, то даремне й тікати від нього, а хто
не хоче коритись, нехай осідлає того.. Пегаса (Леся Українка,
V, 1956, 436).
2. Сузір'я північної півкулі зоряного неба. За Кассіопеєю (якщо виходити від Полярної зорі) лежать сузір'я Андромеди і Пегаса (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 11).