в означеннях
Тлумачення, значення слова «пеня»:

ПЕНЯ́, і, жін.

1. Грошове стягнення за невиконання або прострочення взятих за домовленістю або встановлених законом зобов'язань.

2. заст. Штраф (у 1 знач.). Накладали [пани] велику пеню на того, хто пропускав у жнива дні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); [Кармелюк:] Бачте, справа така: я наклав на нього [пана Стася] пеню і дав йому три дні строку, щоб її виплатив, а ні, то обіцяв сам навідатись до його в гості (Степан Васильченко, III, 1960, 182); Сотник знав кримінальні закони Речі Посполитої, якими керувалися і воєводства на Україні: за побій поселянина той закон карав грошовою пенею (Іван Ле, Наливайко, 1957, 62).

3. заст. Незадоволення або скарга. — На кого маєте пеню, скажіть: я брата рідного не пожалію, аби б по правді доказ був, — так сказав голова (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 396).
Зводити (звести, наводити, навести і т. ін.) пеню на кого — що — те саме, що Зводити (звести) наклеп (див. наклеп). — З щирого серця запомогу вам приносимо, а ви пеню на нас ізводите, що, замгето Дениса, хочемо лукавим способом громаду одурити! (Борис Грінченко, II, 1963, 355); Складати (скласти, зливати, злити і т. ін.) пеню на кого — перекладати, звалювати провину на кого-небудь. — Сама ходить по хатах, піддурює людей іти з собою, а на мене складав пеню (Нечуй-Левицький, II, 1956, 338).

4. заст. Біда, горе. — Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання, постоли порвались, Охляли, ніби в дощ щеня! Кожухи, свити погубили І з голоду в кулак трубили, Така нам лучилась пеня (Іван Котляревський, I, 1952, 72); Кахи!-кахи! Се за гріхи мене пеня спіткала! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 134).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 117.

Коментарі (0)