в означеннях
Тлумачення, значення слова «пеньок»:

ПЕНЬО́К, нька, чол.

1. Те саме, що пень 1. Чайченко обрублював гілки з зваленого дерева, і круг його зрубане дерев'я і пеньки свіжі (Марко Вовчок, I, 1955, 203); Ще вчора, видно, було тут дерево, гуло віттям на вітрі, а зараз лише пеньок, з прожилками-кільцями відкладених літ (Олесь Гончар, II, 1959, 385); — Бевзні! нікчемники!.. пеньки головаті! — закричить на остатку Мирон та й затихне... (Панас Мирний, I, 1949, 184); [Платон Гаврилович:] Мабуть, як умреш ти, Федоро, то не скаже вже душа, що в пеньку жила (Степан Васильченко, III, 1960, 135).
До пенька — те саме, що До пня (див. пень). Хома послав Луку в свій ліс надрати лика; А мій Лука За ликом увесь ліс очистив, до пенька! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 175); Стояти (сидіти) як пеньок (неньком) — те саме, що Стояти (сидіти) як пень (див. пень). — О, та у вас тут і помічники є!.. Тільки чого це він сидить, як пеньок? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 36); [Скарбун:] Та не стійте пеньком перед очима. Дзвоніть (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 17); Як пеньок — те саме, що Як пень (див. пень). — А я чогось не вмію плакати, — довірливо признався вчитель. — Щемалим, коли мене били, мовчав, як пеньок (Михайло Стельмах, I, 1962, 648).

2. розм. Нижня частина зуба, що викришився, зламався і т. ін.; залишок зіпсованого зуба. Навіть старі приймали участь в забаві. Безжурний регіт трусив їх сивим волоссям, розтягував зморшки та одкривав згнилі пеньки зубів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 354); Недовірливо посміхнувся Гичка, показуючи пеньки почорнілих зубів (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 15).

3. перев. мн. Відростки на тілі птаха, з яких росте пір'я. Обскубувати птицю починають з шийки.. Пеньки вискубують за допомогою ножа (Технологія приготування їжі, 1957, 58).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 117.

Коментарі (0)