в означеннях
Тлумачення, значення слова «пензель»:

ПЕ́НЗЕЛЬ, зля, чол.

1. Прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті, що використовується для нанесення фарби, клею і т. ін. на якусь поверхню. Намащувати папір слід пензлем вільно, без натиску, наносячи клей (або клейстер) від середини аркуша до його країв рівним шаром (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 25); Виліз [маляр] із своєї ятки, достав [дістав] палітру з красками і пензель, підмалював (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 20).

2. перен. Мистецтво живопису. Важливе значення в житті майстрів пензля і різця нашої республіки мав Перший з'їзд художників України (1938), на якому гостро і принципово стояли питання дальшого розвитку українського мистецтва (Мистецтво, 5, 1957, 10); Далечінь стара У пам'яті нащадків не вмира, Новою розцвітаючи весною. Ти [Афродіта] провідниця в праці й серед бою, Натхненниця і пензля, і пера (Максим Рильський, III, 1961, 214);
//  Про творчу манеру або про роботу художника. Товариство заохочення художеств, відзначивши жвавість пензля і гумор, не підтримало Трутовського, визнавши малюнки [«Українського альбома»] незакінченими (Мистецтво, 1, 1955, 38); Усамітнено жив він у своїй великій квартирі, в оточенні.. дорогих картин, які належали пензлю Рєпіна, Куїнджі, Боровиковського (Натан Рибак, Час, 1960, 151);  * У порівняннях. Наче пензель смілого митця, Кладе вечірнє сонце дивні фарби (Ігор Муратов, Повість.., 1948, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 116.

Коментарі (0)