Словник української мови

ПЕРЕБІ́ЖКА, и, жін. Переміщення, пересування бігом через який-небудь простір на інше, в інше місце, на іншу позицію (звичайно під час воєнних дій, полювання, спортивних вправ і т. ін.). Постріли з вікон та горищ загриміли один за одним, але Юрій вже був у підворітниці. Потім.. знову вулиця, знову перебіжка — знов і знов (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 548); Ми зробили ще три перебіжки і тоді кинулись в атаку (Іван Багмут, Записки.., 1961, 64);
//  Відбиток переміщення, пересування кого-, чого-небудь. Коли ж серед.. заплутаних перебіжок дрібних звірят раптом випечатувалася на свіжім снігу кругла вовча лапа, лісник.. чимдуж гнав до центральної садиби (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 222);
//  у знач. присл. перебіжками. Переміщаючись, пересуваючись бігом через який-небудь простір. Дмитро короткими перебіжками подолав невелику відстань і підповз до кулеметників (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 86); Висадився [дід Свирид] десантом, а потім перебіжками, перебіжками поміж соняшниками, та за хлівом у лопухах і замаскувався (Остап Вишня, I, 1956, 253).