в означеннях
Тлумачення, значення слова «перебивати»:

ПЕРЕБИВАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕБИТИ, б'ю, б'єш, док., перех.

1. тільки док. Убити всіх або багатьох, одного за одним. — От примірно, в царя військо. Що б воно було, коли б усяк куди хотів, туди й пішов? ..Царя кожний би нехрист-бусурман у полон узяв, а таке військо поодинці перебили (Панас Мирний, IV, 1955, 220); На рейді стояв тритрубний броненосець, а попереду, як оса, гострий міноносець. Їхні команди повстали проти царського самодержавства, перебили своїх офіцерів і підняли червоний прапор (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 15); — Ого! Оце то постріл! Та ви, бачу, голубе, за раз переб'єте все наше мисливське поголів'я (Іван Ле, В снопі.., 1960, 17).

2. Розділяти ударом надвоє; ударом ламати, пошкоджувати що-небудь. З наскоком Еней на Турна напустив, Оддячивши йому сто з оком, І вражу шаблю перебив (Іван Котляревський, I, 1952, 291); — Скільки народу пропало марно-марнісінько. Батогом обуха не переб'єш. Як було, так і лишилося... (Андрій Головко, II, 1957, 403); — Що ж там у тебе, Федоре? — Ногу перебило осколком (Василь Кучер, Голод, 1961, 117);
//  перен., розм. Переділити, перегородити що-небудь. Позабивали декілька вікон, велику світлицю перебили перегородками, наробили окремих захистів легеньких (Панас Мирний, III, 1954, 188).
Перебити руки — розняти ударом руки, з'єднані двома особами на знак якої-небудь угоди. Дмитро Мотуз сів поруч з дідом. Дід подав йому руку. Старий пасічник Оникій перебив їм руки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 194).

3. що, кому, перен. Яким-небудь втручанням, чим-небудь викликати припинення, порушувати вияв, розвиток, хід чого-небудь. Настя не хотіла перебивати Павлові танців і сиділа, і дивилась, як люди веселились (Леся Українка, III, 1952, 586); Помилка в композиції перебиває глядачеві насолоду від.. життєрадісної картини [кінокартини «Свято»] (Олександр Довженко, III, 1960, 104); Стук у вікно перебивав його думки. Він прислухається (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 280); Кожен раз, тілько Галя розгуляється — доноситься до неї викрик братів і на який час переб'є гулянку, затривожить Галю (Панас Мирний, IV, 1955, 100); Василько спросоння позіхав. Йому перебили сон (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 302);
//  також без додатка і з інфін. Заважати кому-небудь щось робити. — Ви мені перебиваєте читати, — сказав [Харитін] (Нечуй-Левицький, III, 1956, 89); [Гаврило:] Може, до Наді підем? [Трохим:] У неї Микола, мабуть, сидить, нащо їм перебивати... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 146);
//  у чому і без додатка. Перешкоджати кому-небудь здійснити, завершити щось. Вона була би дуже радо зарядила сходини зо Славком зараз тоді, як поздоровіла, та тільки перебила їй у цім її тітка, що якраз приїхала до неї (Лесь Мартович, Тв., 1954, 427); — Ви — художник?.. — Мрію стати художником. Вчився, війна перебила (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 127);
//  також без додатка, із сл. мова, слова, оповідання і т. ін. Перериваючи, не давати висловитись. — Василю! сядь лишень біля мене та слухай, не перебиваючи, що я тобі скажу (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 61); Іван перебивав Соломіїне оповідання та все поривався розповісти про свої пригоди (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 379); — То так було, — зачав Короп, але Гриць перебив: — Чекай, най я скажу! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 66); Господаря річ перебивши раптового гурту поривисто наблизивсь поет: — Даруйте, хотів би я змовити слово (Микола Бажан, Роки, 1957, 277);
//  Починати звучати одночасно з іншим звуком. Лагідну музику хвиль перебивали хижі крики чайок (Максим Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 85); Звуки двох віолончелей перебиває барабан (Юрій Яновський, V, 1959, 123);
//  Переважаючи силою, заглушувати, робити менш відчутним (неприємний запах, смак і т. ін.). — І страву з неї [дощової води] варите? — І страву варимо.. Тільки в борщ треба цибулі та часнику багато накришувати, щоб затхлість усю перебити... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 29).
Перебивати (перебити) голод — під'ївши, трохи вгамовувати голод. Працювали з ранку до вечора.. Приносив хто-небудь хліба, майстри похапцем, не кидаючи роботи, сяк-так перебивали голод (Степан Васильченко, II, 1959, 232); Перебивши голод якимись субтропічними щавлями та лопуцьками, хлопці вклалися спати у курені (Іван Ле, Клен. лист. 1960, 95).

4. Не давати придбати або одержати що-небудь, захопивши, купивши і т. ін. раніше або давши більшу ціну; перехоплювати. — Се баришівники [баришники] з-над російської границі.. Я їм перебив торг, то тепер вони не дарують мені (Іван Франко, VIII, 1952, 364); Дід Бережана перебив дідові Худика купівлю млина, давши за нього панові на пару сотень лей більше (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 113).
Перебивати (перебити) дорогу кому — випереджати кого-небудь в чомусь: не давати кому-небудь здійснити якийсь намір. — Уже як пани зуби наострили на ту [хлопську] касу, то її з'їдять.., а ми перебиймо їм дорогу (Іван Франко, VII, 1951, 366); Перебивати (перебити) хліб кому — перехоплювати чий-небудь заробіток, займати призначене комусь місце роботи, чиюсь посаду. — На кого ж ви вчились? — Теж на вчителя! Мало не перебив ваш хліб, — білозубо засміявся Марко (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 131).

5. Розбивати все або багато чого-небудь, одне за одним. — Анцихристову посудину усю переб'є, [Радько], народ із кабака розжене (Квітка-Основ'яненко, II, 1955, 112);
//  також на що. Роздроблювати, подрібнювати що-небудь. Цокотів комбайн і на кукурудзяному масиві. Та ось «кукурудзяник» зупинився, і Снігур і робітники почули лайку.. — Хіба це робота? Качани перебиває на полову (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 86).

6. Збивати ще раз, повторно, роблячи більш пухким, пухнастим (про пух, пір'я, волос і т. ін.). Подушки на його ліжкові перебивала, — мов надуті, лежали вони, не видаючи ніде ні зморщечки, ні складочки, — пухкі та високії (Панас Мирний, III, 1954, 223); Взяла.. з полу Тихонів кожух і помостила в боки на лаві, і подушку перебила пухкенько — поклала в голову, застелила рядном (Андрій Головко, II, 1957, 112).

7. Забивати в інше місце.

8. Переносити зображення з одного матеріалу на інший.

9. спец. Оббивати заново (меблі).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 122.

Коментарі (0)