ПЕРЕЧІПЛЮВАТИ, юю, юєш і діал. ПЕРЕЧІПАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕЧЕПИТИ, чеплю, чепиш; мн. перечеплять; док.
1. перех. Чіпляти що-небудь на інше
місце. — Там у стіні, на якій він [годинник] висів, —
двері. Грюкають ними, струшують механізм, а він
не новий. Перечепити треба (Юрій Мушкетик, Серце... 1962,
279);
// Чіпляючи, переміщати через що-небудь,
надавати іншого положення. За ним дрібоче, перечепивши
через плече в'язанку бичків, Коська (Юрій Збанацький, Мор. чайка,
1959, 52).
2. перех. і без додатка, розм. Заважати кому-небудь
рухатися, створюючи на його шляху перешкоди.
Кидають [діти] на його мерзлим кізяком, перечіплюють,
у сніг валяють (Степан Васильченко, I, 1959, 104); Хлопцям здалося.
що це Адольф. Тому, коли він пробігав повз Волю, цей
перечепив його татовою палицею (Юрій Яновський. II, 1954,
46); * Образно. Давні товариші його відцуралися;
..дехто високо пішов угору, у генерали виліз; а йому доля
підставила ногу — перечепила (Панас Мирний, I, 1954, 148);
// Зупиняти кого-небудь під час зустрічі. От і пішов
[голова], а за ним і судящі.. Тут і перечепив його писар
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 262);
// Перебивати чию-небудь
розповідь, мову і т. ін. [Дар'я Іванівна:] Що
він казав про мене? [Дзюба:] Коли будете
перечіплювати, я перестану розказувати (Іван Кочерга, I, 1956, 95).
3. перех. Зчіплювати ще раз, повторно або заново, по-іншому. Перечіплювати вагони.