в означеннях
Тлумачення, значення слова «перець»:

ПЕ́РЕЦЬ, рцю, чол.

1. Овочева напівкущова або трав'яниста рослина, а також її пряні плоди, що мають вигляд стручків і використовуються для їди або як приправа. В Закарпатській області широко культивується перець, який є багатим джерелом вітаміну C (Український біохімічний журнал, XXVIII, 1, 1956, 10); Низки червоного стрючкуватого перцю скрізь висять і на стовпцях рундуків, на стріхах, ще й розкидані зверху на покрівлі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 264);  * У порівняннях. Сидорчук доводив гаряче, пристрасно, рубаючи повітря дебелим, червоним, як перець, кулаком (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 105).

2. Тропічна повзуча рослина, а також її плоди у вигляді зернят із гірким смаком і пряним запахом, що вживаються як приправа. Селяни купували за гроші дуже мало: сіль, перець, шкіру на чоботи (Іван Франко, IV, 1950, 207); Ярина вийшла, повернулась, принесла й поставила на стіл горнці, в яких парувало смажене м'ясо, казанок, у якому булькотіла юшка, велику миску з сочивом. У світлиці запахло лавром, чябром, перцем (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 31); Вона.. засмажила м'яса й нашпигувала часником та перцем — все запахло ковбасою (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 148); Вхопивши гуляшу, Гриня кривиться: стільки в ньому перцю, що в роті горить. — Стронцій даєте замість приправи? — звертається він до офіціантки (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 126).

3. перен., розм. Ущипливе глузування, уїдлива дотепність. Молодички аж з реготу падають, а сами то одна, то друга додадуть такого перцю, що замалим гори не регочуть (Гнат Хоткевич, II, 1966, 404); — Чого це ти з перцем до нього? Посварились, чи що? — Ах, — з досадою одмахнулася Зіна, — просто набрид (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 208);
//  Про запальну, гостру на язик людину або гарячу, запальну вдачу. [Дівчина:] Ану, ущипни ще раз, то так ляпаса і дам! [Хома:] Ого, з перцем! (Марко Кропивницький, V, 1959, 288).
Всипати перцю див. всипати 1; Давати (дати) перцю див. давати; Завдавати (завдати, задавати, задати) перцю кому — добре вилаяти; висміювати або карати кого-небудь. — А побратим же твій де? — спитав Петро. — Побратимові, — каже, — моєму тепер доволі діла. Хочемо задати перцю городовій старшині, так шатається тепер по всіх усюдах (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 131); Підсипати перцю див. підсипати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 318.

Коментарі (0)