Словник української мови

ПЕРЕДНЮВАТИ, юю, юєш, док., розм. Провести де-небудь день (звичайно не дома); зупинитися десь на день під час подорожі, мандрівки. — Оце ж, — каже чорт, — і слобода, де живе Одарка: ото ж, дивись, і її хата.. Іди ж теперечки до неї, переднюєш, а увечері, як сонечко сяде, то й я до вас прийду (Олекса Стороженко, I, 1957, 90); Одного разу ми зупинились, щоб переднювати в одному поліському селі біля великого озера (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 9);
//  Прожити один день. Аби день переднювати та ніч переночувати (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 195); — Не кидай мене саму, Василю! Я не тямлю, як без тебе й переднювала! Тяжко та сумно мені! (Марко Вовчок, I, 1955, 82).